Ростислав Мельник: Перші кроки у відбудові пам’ятки на Ярославенка зроблено

Відновлення культурних пам’яток є юридично складною процедурою, а також дуже відповідальною справою. Тому розпочинається цей процес не з заливки фундаменту, а з ретельно розроблених формальних документів, адже все має відповідати – архітектурний проект, ескізи, історичні форми та сучасні офіційні дозвільні акти. Це добре відомо керівнику Благодійного фонду Ростиславу Мельнику, який нещодавно заявив про намір відбудувати будинок відомого українського композитора Ярослава Ярославенка у Львові.

Будинок відомого українського композитора Ярослава Ярославенка у Львові

Ми запитали у керівника Благодійного фонду про те, як просуваються справи з відновленням історичної пам ятки.

– Ростиславе Леонідовичу, стало відомо, що Ваш фонд прийняв рішення відбудувати у первісному вигляді будинок Ярослава Ярославенка. Розкажіть, будь ласка, з чого плануєте розпочати цю непросту справу?

– Дійсно, ми прийняли таке рішення – відбудувати будинок Ярославенка, та публічно оголосили про це. Але, поряд із цим, відновлення культурної пам ятки вимагає достеменного вивчення офіційних документів та цілого ряду погоджень. Зараз ми знаходимось на етапі збору необхідних документів та ознайомлення із процедурою відновлення об єкту, і тільки після цього зможемо розпочати безпосередні будівельні роботи.

– Чи отримано вже якісь перші дозволи та документи?

– Станом на 12 лютого року, ми надіслали офіційні листи до відповідних інстанцій – Начальника юридичного управління Львівської міської ради, Директора департаменту містобудування ЛМР та Начальника управління охорони історичного середовища ЛМР. В цьому листі ми офіційно повідомляємо про намір відновити будинок Ярославенка, а також звертаємось із проханням надати офіційне роз яснення стосовно процедури отримання та погодження дозвільної документації.

Крім того, нам стало відомо, що Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроекреставрація виготовлено ескізний проект відтворення житлового будинку №30 по вул. Ярославенка у м. Львові. Звичайно, ми звернулися із проханням надати нам відповідний проект, і сподіваємося далі співпрацювати з даною установою з питань виготовлення проекту відбудови будинку українського композитора.

– Якої відповіді Ви очікуєте від владних органів? І коли, за Вашими підрахунками, можна буде розпочати будівельні роботи?

– Звичайно, я не можу говорити від чужого імені, але я сподіваюся на швидке вирішення юридичних питань та проходження формальних процедур із органами влади. Адже у відбудові культурної пам ятки зацікавлені не лише ми, але і місцеві владні установи, і, безумовно, громадськість. Відразу після отримання всієї необхідної документації ми розпочнемо відновлювальні роботи.

– Про громадськість Чи будете Ви долучати представників громадського сектора до роботи по відновленню пам ятної будівлі?

– Обов язково будемо. Вся культурна та історична спадщина Львова належить, в першу чергу, його жителям, львів янам. Тому ми плануємо запросити до участі у проекті істориків, архітекторів, композиторів, пластунів, громадських та культурних діячів, щоб максимально якісно та відповідально підійти до справи. Крім того, зараз ми розробляємо проект із поінформування громадськості про хід реалізації задумки та відновлювальних робіт. Про це розкажемо трохи пізніше.

– До яких фахівців будете звертатися?

– Наш Благодійний Фонд залучить найкращих фахівців у галузі будівництва, реставрації та проектування для того, щоб відновити будинок у точно такому вигляді, яким він був за життя Ярослава Ярославенка. Я переконаний, що лише спільними зусиллями ми зможемо зробити цю важливу справу, і тим самим зберегти пам ять для майбутніх поколінь.

Ярослав Дмитрович Ярославенко – український композитор і диригент, автор першої фортепіанної і оркестрової транскрипції, а також власного хорового трактування Гімну України Ще не вмерла України! . Безцінним скарбом є також музика, яку написав Ярослав Дмитрович до пісні Ой у лузі червона калина – гімну Українських Січових Стрільців.

Митець проживав у м. Львові на вулиці, яка пізніше буде названою на його честь – Ярослава Ярославенка, у будинку під номером 30.

Збережи старий Львів

Скарга на дії міліції примусила прокуратуру поновити кримінальну справу щодо знищення будинку Ярославенка

Прокуратура Львівської області скасувала постанову ГУМВСУ у Львівській області про закриття 30 грудня 2008 року кримінальної справи за фактом знищення пам’ятки історії і культури – будинку композитора Ярославенка, яка була порушена 22 вересня 2008 року.

За словами заступниці начальника відділу слідчого управління головного управління МВСУ у Львівській області Олени Кісь, міліція закрила справу за ст.298 ККУ, бо не змогла з’ясувати умисел громадянина Ростислава Мельника у руйнуванні пам’ятки виходячи із того, що той буцімто не знав, що будинок на місці якого він запланував спорудити багатоповерхівку, є пам’яткою за № 506 від 2 листопада 1988 року (охоронний номер цього об’єкту 1297). Не зважаючи на те, що Олена Кісь покликалася на букву закону, це було сприйнято за відмовку.

Доцент кафедри архітектурного планування НУ «Львівська Політехніка» Юрій Рочняк, родина котрого мешкає поруч із будинком на вул. Ярославенка, торік звернувся до прокуратури із пакетом документів, які свідчили як про статус пам’ятки, так і про те, що забудовник знав, що коїв, вчинивши нічну наругу над пам’яткою. До заяви архітектора прокуратура поставилася адекватно, а от коли кримінальну справу було передано на розслідування в міліцію, то почався тиск: мовляв, чи ви знаєте, хто стоїть за Ростиславом Мельником?

Нагадаємо, 10 вересня 2008 року вранці до будинку на вул. Ярославенка, 30 приїхали бульдозери і знищили споруду, незважаючи на те, що управління охорони історичного середовища давало приписи припинити руйнацію будинок під охоронним номером. Будинок був власністю родини композитора Ярослава Ярославенка.

Ярослава Ярославенко (справжнє прізвище Винцковський 30.03.1880. Львів – 26.06.1958) український композитор і хоровий диригент. У 1898–1900 вчився у Львівській консерваторії, в 1904 закінчив Львівський політехнічний інститут. В 1906 – один з організаторів музичного видавництва «Торбан». У 1945–1948 – завідувач музичним кабінетом львівської бібліотеки АН УРСР. Створив оперу «Відьма» (1922, за повістю М.Гоголя) «Пропала грамота», оперету «Бабський бунт» (1921), твори для духового оркестру (14 маршів), фортепіано («Думки і коломийки», 1940) хори, романси, пісні, обробки народних пісень. Ярославенко першим у 1905 році зробив фортепіанну і оркестрову транскрипції, а також власне хорове трактування Гімну України «Ще не вмерла Україна!». Він написав низку національно-патріотичних пісень, дві з них були взяті «Пластом» за гімн організації. Кілька років композитор провів у Сибіру, не з власної волі. 26 червня 2008 року минуло 50 років від його смерті.

У своєму будинку Ярославенко жив і в радянський час, а після смерті композитора вулиця була названа його іменем. Йшла мова про створення музею в тому будинку. Якийсь час існувала пам’ятна таблиця на його будинку. Потім вона щезла. Мати архітектора Юрія Рочніка стверджує, що таблиця висіла на ґанку з боку вул. Мічуріна.

Коли стало відомо, що власником цього обійстя стала приватна особа, Спілка архітекторів, організація «Пласт» звернулися до міського управлінь охорони історичного середовища, Товариства охорони пам’яток історії і культури, до головного архітектора Львова, до Спілки композиторів з проханням відновити пам’ятну таблицю на будинку композитора.

2 вересня 2008 року виконавчий комітет Львівської міської ради надав дозвіл Ростиславу Леонідовичу Мельнику на проектування багатоквартирного житлового будинку на вул. Я. Ярославенка, 30. Рішення виконкому «Про проектування гр.Мельником Р.Л. багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянками на вул.Я.Ярославенка, 30 зі знесенням існуючого будинку» зобов’язувало забудовника «у встановленому порядку отримати у департаменті містобудування вихідні дані на проектування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянками».

Забудовник був зобов’язаний розпочати процедуру отримання необхідних дозволів для будівництва. У переліку дозволів, які повинні бути отримані під час проектування, обов’язковими є висновок управління охорони історичного середовища та висновок про непридатність будівлі до подальшої експлуатації. Тільки після закінчення розробки проектної документації та надання усіх висновків, що вимагається законодавством сфери будівництва, виконавчий комітет приймає чергове рішення на надання дозволу на будівництво з правом знесення існуючої будівлі.

Окрім того, згідно з Законом України «Про основи містобудування» забудовник не мав права на знесення будівлі, адже таке право виникає лише після набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 22). То ж було очевидним, що знищивши будівлю на вул. Ярославенка, 30 у Львові і скориставшись послугами ТзОВ «Шанс Кий Буд», Ростислав Мельник порушив законодавство.

23 вересня 2008 року вулицями Львова пройшов марш-протест на згадку про зруйнований 11 вересня історичний будинок композитора Ярославенка, протестанти вимагали відбудувати будинок і притягнути винних до відповідальності. Серед причетних до інциденту т. в. о. заступника мера Львова з питань містобудування та інфраструктури В. Шевчука, директора департаменту містобудування А. Павліва, начальника управління архітектури Ю. Криворучка та його заступника О. Яреми, а також начальника юридичного управління Г. Пайонкевич. Вимальовувалася і постать мера Садового. Принаймні, депутат ЛМР Теодор Дяків вимагав на сесії розглянути питання про доцільність перебування на займаних посадах міського голови Львова та інших осіб, причетних до надання дозволу на проектування багатоквартирного житлового будинку із знесенням історичного будинку за адресою вул. Ярославенка, № 30 у Львові. Також стояла вимога скасувати рішення виконкому Львівської міськради № 921 від 2 вересня 2008 року, яке погодило проектування багатоквартирного та знесення попереднього будинку на вул. Ярославенка, 30.

Відчувши, що ситуація загрожує його персональній кар’єрі, Андрій Садовий звернувся із відкритим листом до прокурора міста Андрія Палюха і по-ієзуїтськи попросив «притягнути винних до відповідальності. У зверненні Садового до прокурора, зокрема, йшлося, що власник будівлі – Мельник Ростислав Леонідович – був повідомлений управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради ще в серпні 2008 року про те, що набув будинок-пам’ятку історії і зобов’язаний укласти охоронний договір на пам’ятку. Крім того, було підготовлене розпорядження міського голови про встановлення меморіальної дошки на будинок. Для демонтажу будинку та будівництва нового на даній ділянці власник повинен був мати погоджене у встановленому порядку історико-містобудівне обґрунтування та дозвіл на початок ведення робіт. Даних документів власник будинку від Львівської міської ради не отримував.

На другий день після початку руйнування виконавцям робіт та власнику будівлі було вручено припис під розписку про негайне припинення робіт, однак цього не було зроблено. Руйнування будинку було здійснено за одну добу.

«Відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за знищення фізичними та юридичними особами пам’яток передбачено кримінальну відповідальність.

Враховуючи суспільний резонанс, який набула ця справа, прошу Вас терміново вжити заходів до ініціаторів знищення пам’ятки та притягнути осіб, винних у руйнуванні пам’ятки до відповідальності», – покликався на закон переляканий Андрій Садовий.

Але громада рішуче вимагала відставки мера Садового, який, усвідомлюючи незаконність рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 921 від 02.09.08, підписав це рішення, не видавши одночасно з цим розпорядження про зупинення його дії відповідно до ч. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і погодившись особисто у такий спосіб на знесення зазначеного будинку-пам’ятки.

Але Андрій Садовий не був би Андрієм Садовим, коли б не зміг викрутися із халепи. 25 вересня під час сесії Львівської міської ради він заявив, що документи на знесення будинку Ярославенка у Львові були фальсифіковані! «Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив тільки дозвіл на проектування, але не на знесення будинку композитора Ярославенка на вул. Ярославенка, 30 у Львові. Тому частина документів, представлена підприємцем Ростиславом Мельником, були фальсифіковані. Цим питанням займається прокуратура Львова», – сказав Андрій Садовий.

Однак у рішенні чітко вказувалося знесення, а підписав рішення із взагалі не мотивованою необхідністю знесенні пам’ятки історії та будівництва на її місці багатоквартирного житлового будинку! особисто міський голова Львова А. І. Садовий.

В інформаційній довідці до проекту зазначеного рішення виконкому, підписаній заступником начальника Управління архітектури О. Яремою, вказано, що цей проект відповідає вимогам Закону України «Про планування та забудову територій», а на самому проекті погоджувальні візи поставили, зокрема, М. Балаш, М. Бокало, Н. Бокан, Ю. Криворучко, М. Литвинюк, І. Лозинський, Г. Пайонкевич, М. Палаш, О. Синютка, І. Сірко, Б. Федорчак, В. Шевчук.

Такі погодження проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 921 від 2 вересня 2008 року були зроблені, незважаючи на вимоги актів чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про основи містобудування» (який збереження пам’яток культурної спадщини визначає в якості одного з головних напрямів містобудівної діяльності), Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в якому закріплена абсолютна заборона на знесення пам’яток в Україні) та й, зрештою, незважаючи на рішення самого виконкому Львівської міської ради № 1311 від 9 грудня 2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» (яким передбачено обов’язковість виготовлення історико-архітектурного містобудівного обґрунтування при проектуванні будинків у межах історичного ареалу Львова).

Намагаючись зняти із себе вину за руйнацію пам’ятки Андрій Садовий під ставив під удар своїх підлеглих, заявивши що на пленарному засіданні ЛМР від 15 травня 2008 р. коли розглядалося питання виділення ділянки підприємцю Мельнику під забудову, міський голова доручив керуючій справами контролювати цей проект, щоб на тому місці не було зведено багатоквартирний будинок. Утім стенограма виступу міського голови на сесії від 15 травня 2008 р. де розглядалося виділення згаданої земельної ділянки Ростиславові Мельнику, доводить не лише причетність Андрія Садового до знищення будинку композитора Ярославенка, а й і те, що його дії були свідомими і цілеспрямованими.

Отож Великий Комбінатор і Маніпулятор зарапортувався… А прокуратурі не лишалося нічого іншого як порушити кримінальну справу за фактом знищення будинку композитора Ярославенка за ст. 298 ч.1. КК України.

Цікаво, що виконкому було зовсім не соромно за знищення пам’ятки, бо 17 жовтня 2008 р. виконком Львівської міської ради відхилив протест прокурора м. Львова, який вимагав скасувати рішення виконкому від 2 вересня про надання дозволу на проектування багатоквартирного будинку на вул. Ярославенка, 30 громадянину Ростиславу Мельнику зі знесенням існуючої будівлі. І це при тому, що юридичне управління ЛМР запропонувало виконкому задовольнити протест прокурора, на що були відповідні підстави. Але виконком вперся рогом. І цим себе спалив, бо стало ясно. Що його дії не помилкові, а цілеспрямовані й свідомі.

Тоді міські посадовці заговорили про внесення зміни до рішення виконкому від 2 вересня й про те, що Ростислав Мельник з власної ініціативи і залишить на цій ділянці місце на відновлення будинку.

Про людське око у мерії навіть «наважилися покарати» керуючу справами виконкому Марту Литвинюк. За винесення та прийняття рішення на виконкомі Львівської міськради про проектування багатоповерхівки зі знесенням існуючого будинку Ярославенка Марті Литвинюк затримали присвоєння чергового рангу терміном на три місяці. Цією комедією влада ще раз продемонструвала, що діє на шкоду громаді і проти неї, адже насправді ніхто не відповів за вчинений злочин.

Але резонанс, який здобула ця справа у суспільстві, примусив таки виконком Львівської міськради визнати своє рішення про знесення історичного будинку Ярославенка незаконним. Це сталося 31 жовтня 2008 р. коли члени виконкому під тиском громади (особливо активний тиск відчувався із боку Громадського форуму Львова) нарешті задовольнили протест прокурора, й скасували рішення від 2 вересня, відтак автоматично знесення будинку також стало вважатися незаконним. Утім депутат Теодор Дяків мав намір іти іще далі й звернувся до Львівської міськради з проханням, щоб депутати скасували ухвалу, якою надали земельну ділянку Ростиславу Мельнику, і повернули її у власність міста.

Проте досі не виконано одну з головних вимог ГФЛ: не притягнено до відповідальності ініціаторів рішення та винуватців його прийняття. А та поспішність, із якою міліція під завісу року тихцем закрила кримінальну справу, примусила засумніватися у неупередженості й фаховості слідства, яке ніяк не хотіло враховувати, що дії руйнівників будинку були навмисними та свідомими, про що свідчать численні документи. Обурені представники громадськості подали скаргу на бездіяльність міліції в прокуратуру області та Генеральну прокуратуру України. А також призначили на 16 вересня прес-конференцію щодо «заминання» справи. І, о диво, нині з’ясувалося, що прокуратура учора доручила дорослідувати справу руйнування будинку Ярославенка. Знову – міліції. Отож, далі буде?

Марта Гартен,

спеціально для ЗІК у

This entry was posted on Friday, September 18th, 2009 and is filed under Різне. You can follow any responses to this entry through RSS 2.0. Both comments and pings are currently closed.

Источники: http://zik.ua/ua/analytics//02/19/rostyslav_melnyk_pershi_kroky_po_vidbudovi_kulturnoi_pamyatky_na_yaroslavenka_u_lvovi_zrobleno_565884, http://zsl.yp.lviv.ua/?p=409