Вулиця Володимира Великого у 1976-1978 роках

Вулиця Володимира Великого у Львові сучасну назву отримала у 1990 році, на початку 30 років ХХ століття її називали Дорогою до закладу у Кульпаркове, у 1933 році #8211  Закладова, а у 1946 році, за радянських часів, отримала назву Артема, на честь більшовика, засновника Донецько-Криворізької Радянської Республіки Федора Сергєєва-Артема.

У 1960—1970-ті роки уздовж вулиці з#8217 явилися мікрорайони стандартних п#8217 яти- і дев#8217 ятиповерхових житлових будинків — перші мікрорайони житлового масиву Південний.

Гуртожиток на вулиці Володимира Великого, 20 став сімейним

У Львові гуртожиток на вулиці Володимира Великого, 20 став сімейним. Таке рішення ухвалив виконавчий комітет Львівської міської ради, розглянувши звернення ЛКП «Львівелектротранс» та враховуючи рекомендацію громадської комісії з житлових питань. Про це ЗІК повідомила прес-служба Львівської міської ради.

«Львівелектротранс» має заселити гуртожиток для проживання сімей згідно із чинним законодавством. Зміна статусу гуртожитку дозволить його мешканцям прописати в кімнатах дітей.

Цього року змінено статус гуртожитків на житлові та сімейного типу будинки: вул. Садова, 27 — Кінескоп , вул. Миколайчика, 11 — лікарня швидкої допомоги, вул. Тракт Глинянський – 161-б, вул. Тракт Глинянський – 149 — агрофірма Провесінь , вул. Тичини, 17 — ДП Бавовнянка , вул. Лінкольна, 29 — ДП Текстиль , вул. Зубрівська, 7-а — туберкульозна лікарня, вул. В. Великого, 20 — ЛКП Львівелектротранс .

Чому зараз продають квартири? Причини продажу нерухомості власниками у році

Причини продажу нерухомості та квартир у році. 8 причин по яких продають квартири. Великий сегмент потенційних покупців за останні місяці завмер в очікуваннях падіння ціни

Компанія

Компанія Дуоком спонсор концерту ЛТК з програмою FUNK ПРАЗНИК . Місце перебування: Хмільний дім Роберта Домса

Житло для переселенців зі сходу

Пошук житла для переселенців у Львові та дзвінки в агентство нерухомості Дуоком – стали масовими. Переселенці - стали постійними клієнтами на оренду. ТРК Львів - репортаж.

Як підготувати квартиру, щоб здавати в оренду?

Як здати квартиру дорого? Поради власнику як здати квартиру вигідно та швидко. Чи потрібні меблі, інтернет, побутова техніка, пральна машинка. Який ремонт.

Голоси Львова - оператори колл-центрів у Львові

Колл центри Львова - таємничі голоси операторів. Журналісти вирішили поспілкуватися з телефонними працівниками професії оператора call-центрів - відео репортаж

Було колись село Кульпарків

Відомий дослідник Львова,автор,багатьох книг із львовознавства розповідати Погляду про найцікавіші райони міста. - Що було раніше на місці нинішніх вулиць Володимира Великого та Наукової?

- Ці землі належали до приміського села Кульпарків, яке заснував львівський міщанин Павло Ґольберґ 1425 року на місці викорчуваних лісів. Оселя спочатку називалася Ґольдберґоф, але згодом трансформувалась на Ґольдпарків, а потім – на Кульпарків.

- А коли проклали Кульпарківську вулицю?

- Нинішня Кульпарківська вулиця, яка починається від вулиці Городоцької, виникла у ХІХ ст. на місці дороги, що вела від Городоцької рогатки до села Сокільники, тому деякий час дорога називалася Сокільницькою. Уздовж Кульпарківської дороги за австрійських часів проходила акцизна (митна) границя Львова, тому жодна міська вулиця не мала права сполучатися з нею. Лише у 1920-х до Кульпарківської дотягнулися вулиці Пільна (тепер Героїв УПА) та Садівнича (нинішня Антоновича). У 1938–1940 роках частина Кульпарківської вулиці, до залізничного мосту, називалася Оборонців Львова. А за залізничним мостом розташовувалися землі приміської громади Кульпаркова, які лише з 1 квітня 1931 року, після тривалих переговорів міста та громади, стали частиною Львова.

- Тож психіатрична лікарня, збудована ще у ХІХ сторіччі, була тоді за межами міста?

- Частково так, бо міські землі вклинювалися лише вузькою смугою на територію села Кульпарків. У 1875 році, за ухвалою Галицького сейму, було відкрито Крайовий заклад для розумово хворих (зараз обласна психіатрична лікарня на вул. Кульпарківській, 95) із великим парком. Найстарішим є південний комплекс будівель лікарні, який спорудив у 1865–1876 роках архітектор Адольф Кун у стилі неоренесансу на зразок подібного закладу в німецькому місті Ґеттінгені. Всі приміщення згруповані в один великий корпус завдовжки до 140 м, з трьома внутрішніми подвір’ями. До комплексу належала також лікарняна каплиця Св. Йосифа, збудована в неороманському стилі. В оздобленні інтер’єрів каплиці та лікарні у 1877–1879 рр. брали участь художники Іван (Ян) Крушинський, Зиґмунт Федорський, скульптор Тадеуш Сокульський.

У старому корпусі лікарні у 1914 р. проведено реконструкцію, і в його інтер’єрах з’явилися елементи сецесійного оздоблення. У 1996 р. скульптори Олександр Земсков та Олександр Маляр відновили фігуру Божої Матері на південному фасаді старого корпусу, яку було знищено у 1940 р. Навпроти старої будівлі за клумбою стоїть двоповерховий адміністративний корпус, збудований наприкінці ХІХ ст. з елементами неокласицизму. При північному фасаді старого корпусу прибудовані корпуси котельні та інших господарських приміщень, над якими височіє неоренесансна вежа. Територія обсаджена деревами старого парку. У північній частині парку в 1904–1909 роках збудовано шість лікарняних павільйонів у стилі сецесії за проектами Зиґмунта Кендзєрського і Міхала Уляма, які розташовані по периметру скверу у формі еліпса. На південь від цих корпусів височіє залізобетонна водонапірна башта, споруджена за проектом Альфреда Захарієвича. У сецесійному стилі на початку ХХ ст. збудовано також корпуси поліклініки, експертних комісій, прохідної біля головного входу, аптеки, клубу та моргу з боку вул. Боткіна.

- Донині у Львові слово «кульпарків» вважають синонімом божевілля.

- До побудови лікарні на Кульпаркові відділення для психічно хворих було в Крайовому загальному шпиталі королівства Галичини і Володимирії, який було відкрито 1785 року в колишній Колегії Піярів (тепер вул. Некрасова, 2). Тож у львівському балаку у ХІХ ст. слово “піяри” асоціювалось із поняттям божевілля, а пізніше з вар’ятами почали пов’язувати Кульпарків.

- А де були будинки села Кульпарків?

- Найстаріші будинки Кульпаркова були на колишній вулиці Закладовій, що сполучала вулиці Кульпарківську та Стрийську. Зараз частково можна прослідкувати перебіг цієї вулиці вздовж нинішніх вулиць Перфецького та Бойчука, де ще збереглося кілька будиночків старого Кульпаркова. Навпроти психіатричної лікарні наприкінці ХІХ ст. виникло кілька вілл, серед яких виділяється будинок №108 на Кульпарківській, на флюгері якого вказано дату побудови – 1895 рік. Натомість вілла на вул. Кульпарківській, 114 має вежу зі шпильчастим дахом, на якому встановлено флюгер із зображення когута.

- Тут жили власники Кульпаркова?

- Ні, ці будинки належали лікарям та службовцям лікарні, а маєток дідичів приміського села розташовувався на Вулецькій дорозі (тепер вулиця Княгині Ольги), там, де тепер стоїть школа №31. Як дослідив Роман Дзюбан, тут у середині ХІХ ст. був маєток графа Станіслава Доліва-Стажинського, зображений на малюнку Карла Ауера. Після смерті граф заповів свій маєток лютеранській громаді Львова. Деякі будівлі фільварку та залишки парку існували ще у 1940-х.

- А чи індивідуальні будинки вздовж вул. Княгині Ольги теж були частиною колишнього села?

- Ні, вони з’явилися вже після приєднання Кульпаркова до Львова. З лівого боку вулиці у 1930-х проклали кілька паралельних вулиць з “морськими” назвами: Балтійську, Жеглярську (тепер Левка Ревуцького), Корабельну (нині Степана Ковалева), Морську (тепер Миколи Аркаса). На них планували будувати індивідуальні будинки для офіцерів та урядовців. З міжвоєнного періоду збереглося кілька садибних будинків. Справжній будівельний бум розпочався тут у другій половині 1950-х, коли малоповерховими будинками за кількома типовими проектами забудовувалися не лише колишні “морські”, а й нинішні вулиці Княгині Ольги, Ярослави Музики, Лук’яна Кобилиці, Наталі Кобринської, Айвазовського, Веделя, Керамічна, Жемчужникова, Сонячна, Молдавська, Граб’янки, Боткіна… Більшість цих будинків за останні десятиріччя були перебудовані до уподобань власників. А при перетині вул. Володимира Великого та Княгині Ольги ще у 1960-х звели перші будинки Південного житлового району.

- Це нинішні вулиці Володимира Великого та Наукової?

- У 1960–1970-х рр. з обох боків вул. Володимира Великого, починаючи від вул. Стрийської, почали споруджувати мікрорайони стандартних 5-9-поверхових будинків. На розі вулиць Стрийської та Володимира Великого стоїть найвища будівля на вулиці – видавничо-поліграфічний комплекс “Вільна Україна”. Цю 12-поверхову споруду збудовано у 1975 р. (архітектори Б. Габа, В. Дорошенко). До 1950-х тут було невелике село Липники, про яке нагадує забудова вул. Володимира Янева, що виводить до стадіону “Динамо”. Він був перенесений сюди з вул. Стрийської, у зв’язку зі спорудженням у 1980–1990-х будівлі для обласної влади (тепер Державна податкова адміністрація). У 1977 р. проклали вул. Радянської Конституції, перейменовану у 1991-му на пошану поета Василя Симоненка. З правого боку вулиці розташована 2-га міська поліклініка, за якою збереглося невеличке озеро, в якому навіть плавають лебеді. З другого боку вулиці Симоненка з 1992 року споруджено найбільший храм Львова – греко-католицьку церкву Святих Володимира і Ольги за проектом Мирона та Олександра Вендзиловичів.

Вулиця Симоненка виходить на Наукову. Цю вулицю, точніше її східну частину, проклали у 1964 р. Тоді ж на непарній, південній, частині вул. Наукової почали будувати корпуси науково-технічних установ. Насамперед це заклади НАН України: Фізико-механічний інститут ім. В. Карпенка, Інститут геології і геохімії горючих копалин, Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. Підстригача, Науково-виробниче об’єднання “Термоприлад”, Радіотехнічний інститут. З другого боку вул. Наукової у 1972 р. заклали парк ім. 50-річчя СРСР, який тепер називається “Боднарівка”. Його оздобою став дитячий кінотеатр “Літак”, влаштований у фюзеляжі літака АН-10. Тепер на цьому місці закінчують споруджувати православну церкву Святих Мучеників Бориса і Гліба. За парком бачимо великі казарми для Внутрішніх військ. У 2008 р. на території цієї військової частини МВС України збудували церкву Св. Володимира УПЦ КП. За вулицею Тролейбусною починається стандартна житлова забудова 1970–1980-х років. Причому, її нумерація доволі хаотична, й часто доводиться довго шукати перемішані між собою будинки з адресами вулиць Наукової, Володимира Великого, Княгині Ольги…

- Так, тутешня забудова доволі одноманітна.

- Її мали би «пожвавити» кілька громадських будівель. Протягом 1975–1988 років біля перехрестя вул. Боженка (тепер Княгині Ольги) та Артема (тепер Володимира Великого) будували “модерну” споруду центрального універмагу “Львів” за індивідуальним проектом інституту “Лендіпроторг”, яка зі своїми облупленими стінами так і не стала прикрасою вулиці. Ця будівля мала стати “візиткою” громадського центру Південного планувального району, який проектували у 1980-х архітектори Ю. Верблян, В. Каменщик, З. Підлісний. Багато з цих проектів залишилась нереалізованими. Двадцять років лякають перехожих голі цегляні стіни недобудованого будинку культури з кінотеатром, який став пристановищем для волоцюг. А поруч за вісім місяців у 2004 р. збудували споруду супермаркету електроніки “Фокстрот”. Палац водних видів спорту, який будували у 1976–1985 рр. у 2008-му переобладнали на аквапарк “Пляж”. Під №116 на вул. Княгині Ольги у 1987 р. за проектом архітектора Віталія Петелька збудували семиповерховий готель “Супутник”, за який інститут “Укрзахідцивільпроект” (теперішній “Містопроект”) нагородили дипломом Держбуду та Спілки архітекторів України. На вулиці Володимира Великого привертає увагу своїм модерновим мозаїчним панно, авторства Володимира Патика, магазин “Океан”, який збудували у 1982 р. за проектом Василя Каменщика та Ярослава Мастила.

- За цим магазином є пам’ятний знак на згадку церкви, що колись тут стоял а.

- Варто зауважити, що за радянських часів не тільки зносили старі будинки Кульпаркова, а й руйнували храми та цвинтарі. На вул. Закладовій в 1926–1927 роках за проектом архітектора Людоміла Д’юрковича збудували невеликий необароковий костел, який належав до парафії Св. Марії Магдалини. Після війни костел перетворили на церкву Введення у Храм Пресвятої Богородиці, однак вона почала “перешкоджати” соціалістичній забудові Південного житлового району, і храм зруйнували за допомогою танка у 1973-му. Про місце, де стояла церква, нагадує пам’ятний знак поміж будинками №№ 28 і 32, що належать до вул. Володимира Великого.

У районі будинків №№50 та 52 на вул. Володимира Великого був Кульпарківський цвинтар, ліквідований у 1973 р. Про нього нагадує пам’ятний знак на розі вул. Володимира Великого та Симоненка. А на території Львівського заводу залізобетонних виробів між вулицями Боткіна та Кульпарківською був невеликий гебрейський цвинтар, що існував тут до Другої світової війни.

На вул. Перфецького, 23, розташований Геотехнічний інститут, перед яким знайшов собі в останні роки пристановище кам’яний лев з польських військових поховань на Личаківському цвинтарі. Цей лев зі щитом роботи скульптора Юзефа Стажинського стояв від 1934 року біля тріумфальної арки пам’ятника Слави на цвинтарі “Орлят”. У 1967 р. з нагоди 50-річчя Жовтневої революції, лева перенесли на вул. Дзєржинського (тепер Вітовського) і встановили навпроти парку культури, змінивши на його щиті герб міста з польського на радянський. Деякий час скульптура лева була складовою частиною пам’ятника «золотого вересня» 1939 року. Потім лева перенесли на вул. Богдана Хмельницького, 170, де він прикрашав майданчик перед об’єднанням “Прикарпатпромарматура”. А звідти лев помандрував на Кульпарків, загубивши дорогою з герба серп і молот. Його сусід із цвинтаря вже понад 40 років стереже в’їзд до Львова з боку Винник.

Источники: http://photo-lviv.in.ua/vulytsya-volodymyra-velykoho-u-1976-1978-rokah/, http://zik.ua/ua/news/2006/12/26/59185, http://www.duo.com.ua/ogoloshennya/detali-ogoloshennya/2813, http://www.pohlyad.com/istoria/n/3331