Вакансії

ТзОВ «Еко-Львів» запрошує на роботу менеджера з продажу.

Сфера діяльності компанії — виробництво та реалізація товарів екологічного призначення (контейнери для відходів, обладнання для міста та парків, обладнання для паливно-мастильних матеріалів та ін.)

Обов’язки на займаній посаді:

• реалізація продукції підприємства в закріпленому регіоні
• розширення ринку збуту,
• планування та прогнозування об'ємів продажу
• просування товару в закріпленому регіоні
• пошук та налагодження контактів з потенційними клієнтами
• співпраця з існуючими клієнтами.

• Вища освіта
• Досвід роботи менеджером з продажу (бажано від 2 років)
• Досвідчений користувач ПК (MS Office,1С)
• Активна життєва позиція
• Креативність
• Самоорганізованість
• Аналітичні здібності
• Комунікабельність
• Відповідальність
• Готовність до відряджень

Резюме та фото просимо надсилати на електронну адресу: office@ecoway.com.ua

Нова планетарна вульґата

В усьому «просунутому» світі керівництво та службовці різних країн, медійні інтелектуали та журналісти високого польоту одностайно заговорили дивною новомовою. Її терміни ніби й вигулькнули нізвідки, проте лунають у всіх на вустах: «глобалізація» та «гнучкість» «управління» та «зайнятість» «underclass» та «exclusion» «нова економіка» та «нульова толерантність» «комунотаризм», «мультикультуралізм» та їх «постмодерні» родичі – «етнічність», «меншість», «ідентичність», «фраґментація» тощо.

Поширення цієї нової планетарної вульґати, де красномовно відсутні поняття капіталізму, класу, експлуатації, панування, нерівности, які безапеляційно відкидаються як такі, що ніби вже зносилися чи виглядають нахабнувато, є продуктом власне символічного імперіялізму. Його наслідки ще більш відчутні та шкідливі через те, що розносять цей імперіялізм не тільки активісти неоліберальної революції, які під прикриттям модернізації мріють переробити світ, звівши нанівець суспільні та економічні напрацювання останніх сотень років соціяльних боїв, видаючи їх віднині за архаїку та гальмування для нового порядку, що народжується, але й культурні виробники (дослідники, письменники, митці) та представники лівих сил, які здебільшого вважають себе виразниками прогресивних настроїв.

Як і у випадку пригнічення на рівні роду чи етносу, культурний імперіялізм виступає в ролі символічного насилля, яке спирається на відношення вимушеної комунікації з метою підкорення. Особливість цього підкорення полягає в тому, що воно універсалізує окремі прояви історичного неповторного досвіду, змушуючи його не «впізнавати» свою унікальність, а поставати в універсальному світлі [1].

Подібно до того, як у ХІХ ст. багато питань «філософського» плану, як, наприклад, шпенґлерівська проблематика «занепаду», що обговорювалась в усій Европі, походили з історично особливої конфліктної ситуації у спільноті німецької університетської професури [2], так само сьогодні усьому світові під вивіскою надісторичности нав’язується певна кількість тем, що безпосередньо стосується інтелектуальних конфронтацій, залежних від особливостей американського суспільства та його університетів.

Сила переконання цих загальників, – в арістотелівському розумінні понять чи засновків, якими оперують, проте під сумнів не ставлять, – завдячує престижу віднайденого місця, з якого вони еманують. Поширюючись нестримним потоком від Берліна до Буенос-Айреса й від Лондона до Лісабона, вони повсюдно й одночасно присутні, міцно пов’язані з нібито невтральними інстанціями невтральної думки – з великими міжнародними організмами: Світовим Банком, Европейською Радою, Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку (OCDE), з консервативною «скринькою ідей» (Manhattan Institute у Нью Йорку, Adam Smith Institute в Лондоні, Deutsche Bank Fundation у Франкфурті та колишньою la Fondation Saint-Simon у Парижі), з філантропічними закладами, освітніми владними закладами (Science-Po у Франції, London School of Economics у Великобританії, Harvard Kennedy School of Government в США тощо), з великими ЗМІ, невгамовними розповсюджувачами цієї lingua franca, що слугує універсальною відмичкою до ілюзії ультрамодерности для квапливих видавців та послужливих спеціялістів культурницького імпорту-експорту.

Окрім автоматичного наслідку від міжнародного обігу ідей, що за логікою своєю намагається приховати умови та значення власного походження [3], гра завчасних дефініцій та схоластичних дедукцій підставляє на місце контингентности соціологічних необхідностей, яким відмовлено в праві на визнання, видимість логічної необхідности. Вона намагається приховати історичні корені усієї сукупности проблематик та понять – «ефективности» (вільного) ринку, потреби у визнанні (культурних) «ідентичностей» або ж новітнє підтвердження-величання (індивідуальної) «відповідальности», – хай вони будуть проголошені філософськими, соціологічними, економічними чи політичними залежно від місця та моменту сприйняття.

Таким ось чином планетаризовані, глобалізовані в географічному плані, також департикуляризовані, ці загальні місця отримують універсальне значення завдяки масмедійному ремиганню вони змушують геть забути про те, що найчастіше виражають – в урізаній та невпізнанній формі, навіть для своїх розповсюджувачів – складні та суперечливі реалії певного історичного суспільства, яке мовчазно зводиться у ранг взірця та міри усіх речей: американського постфордистського та посткейнсіянського суспільства. Для цієї виключної суперсили, символічної світової Мекки характерний рішучий демонтаж соціяльної держави та одночасне нечуване зростання держави карної, розчавлення профспілкового руху та диктатура концепції підприємства, заснованого єдино на «акціонерній вартості». Маємо й відповідний соціологічний наслідок: поширення нестабільної найманої праці та соціяльної незахищености є упривілейованим рушієм економічної активности.

Це також стосується туманних та млявих дебатів навколо «мультикультурности» – поняття, що надійшло з Европи для позначення культурницького плюралізму в громадянській сфері, натомість як у Сполучених Штатах термін відсилає (у самому русі, яким він це маскує) до безперервного виключення чорних та кризи національної мітології «американської мрії» стосовно «можливости для всіх». Остання співвідносна з банкрутством, що зачіпає систему публічної освіти в часи, коли посилюється конкуренція за культурний капітал і карколомно зростають класові нерівності.

Прикметник «мультикультурний» затемнює зазначену кризу тим, що штучно розташовує її в суто університетському мікрокосмі та демонструє її в підкреслено «етнічному» регістрі. Тоді як його справжнє значення полягає не у визнанні марґіналізованих культур з боку академічних канонів, а в доступі до інструментів (ре)продукування середнього та вищого класів, а також Університету в контексті активного та масованого звільнення від обов’язків держави.

Американський «мультикультуралізм» – це ані поняття, ані теорія, ані соціяльний чи політичний рух, хоч і прагне бути усім цим водночас. Це – дискурс-ширма, інтелектуальний статус якого походить з гігантського ефекту національної та міжнародної аллодоксії [4], який збиває з пантелику як тих, хто ним користується, так і тих, хто далекий від нього. До того ж це дискурс американський, – хоч і сприймається або подається він як універсальний, – де представлені специфічні протиріччя ситуації університетської професури. Інтелектуали, позбавлені доступу до публічної сфери та залежні від сильної диференціяції в своєму професійному середовищі, не мають иншого місця для інвестування свого політичного лібідо, ніж місце кампусних суперечок, виряджених в шати концептуальних епопей.

Це означає, що «мультикультуралізм» повсюдно, де він експортований, приносить із собою три порочні вади американської національної думки: а) «групізм», що реїфікує соціяльний розподіл, канонізований державницькою б’юрократією, у закони пізнання та політичної вимоги б) популізм, який підмінює аналіз структур та механізмів домінування віншуванням культури тих, що домінують, та їх «точки зору», виведеної у ранг прототеорії в дії в) моралізм, що стає на заваді триклятущому раціональному матеріялізмові в аналізі соціяльного та економічного світу та прирікає на нескінченне обговорення необхідности «визнання ідентичностей», тоді як в сумній повсякденній реальності проблема взагалі не постає на цьому рівні [5]: в той час, як філософи любомудро розводяться про «культурне визнання», десятки тисяч дітей, які належать до домінованих класів та етносів, витіснені поза стіни початкової школи через нестачу місця (цього року тільки в самому Лос-Анджелесі таких дітей було 25 000 [писано в травні 2000 року – пер .]), а також один юнак із десяти, що походить з сім’ї, середній заробіток якої становить менше 15 000 доларів щорічно, вступає до університету поряд із 94% дітей, сім’ї котрих заробляють більше 100 000 доларів.

Можна було б навести подібні свідчення щодо такого досить багатозначного поняття як «глобалізація». Її ефектом, якщо не функцією, є виставляння наслідків американського імперіялізму у вигляді культурницького ойкуменізму та економічного фаталізму, також формування сприйняття транснаціонального силового відношення як природної необхідности. На довершення символічного повороту, заснованого на натуралізації неоліберальних ідей, що запанували за останні двадцять років, дякуючи роботі консервативних think tanks та їх союзників на політичному та журналістському полі [6], перемоделювання соціяльних відношень та культурних практик відповідно до північноамериканського патрона, що здійснювалось у розвинутих країнах шляхом пауперизації держави, переведення публічних благ на ринкові стосунки та поширення заробітної незахищености, прийняті зі смиренністю – якщо взагалі не з баранячим ентузіязмом – як свідчення необхідного довершення розвитку національних держав. Утім, емпіричний аналіз розвитку провідних економік протягом тривалого часу показує, що «глобалізація» не є новітньою фазою капіталізму, а радше «реторикою», якою послуговуються уряди для виправдання свого добровільного упокорення перед фінансовими ринками. Далекі від того, щоб бути, як не стомлюється дехто повторювати, фатальним наслідком зросту зовнішніх обмінів, деіндустріялізація, зростання нерівностей та звуження соціяльної політики постають із внутрішньополітичних рішень, що відображають нівеляцію класових відношень на користь власників капіталу [7].

Нав’язуючи решті світу гомологічні категорії сприйняття соціяльних структур, Сполучені Штати перекроюють світ за своїм зразком: ментальна колонізація, що здійснюється шляхом поширення істинних-хибних понять, може лишень призвести до чогось на кшталт узагальненого, ба навіть спонтанного, «консенсусу по-вашинґтонськи», як це можна сьогодні побачити в царині економіки, філантропії чи викладанні менеджменту. Насправді цей двоїстий дискурс, заснований на віруванні, наслідує науку, долучаючи до соціяльного фантазму господаря видимість розуму (особливо економічного та політологічного). Обіймаючи достатню владу для спонукання з’яви бажаних для опису реальностей, цей дискурс діє за принципом самопроголошуваного одкровення. В головах політиків та економістів, людей, які підлягають під сферу їх діяльности, він слугує інструментом побудови публічної та приватної політики, в той же час інструментом оцінювання політики. У дусі мітологій про вік науки нова планетарна вульґата спирається на ряд опозицій та еквівалентів, що підтримують одне одного, відповідають одне одному задля опису сучасних перетворень «просунутих» суспільств: звільнення від відповідальности держави в галузі економіки та посилення її поліційних та карних складових, дерегуляція фінансових потоків, розкадровування ринку зайнятости, редукція соціяльної захищености та моралізаторське уславлення «індивідуальної відповідальности»:

Фільм «Канікули маленького Ніколя»

На морський курорт, на час літніх канікул, приїхав Ніколя зі своїми батьками. Вдома залишилися шкільні друзі і любов усього його життя. Але сумувати за коханою немає часу – на морі хлопчик знаходить багато нових друзів і на них чекає безліч веселих пригод. Щасливе і безтурботне дозвілля ледве не було зіпсоване знайомством із дівчинкою Елізабет. Вона трохи молодша за Ніколя, і ні на крок не відходить від нього. А дорослі навіть вирішують одружити парочку. Але все можна залагодити коли поруч надійні друзі, які допоможуть вибратися з будь-якої колотнечі.

Уперше глядач познайомився з хлопчиком на ім’я Ніколя в 2009, коли на екрани вийшов фільм «Маленький Ніколя». Обидві історії про непосиду створені однією і тією ж командою режисера і сценаристів. В основу сюжету лягли розповіді Рене Госсіні і Жан-Жака Семпе

Оригінальна назва: Les vacances du petit Nicolas

Жанр: комедія

Режисер: Лоран Тірар

Актори: Матео Бойсселье, Валерії Лемерсье, Кід Мерад, Домінік Леванан, Франсуа-Ксав#8217 є Демезон, Булі Ланнерс

Тривалість: 97 хв

Країна: Франція

Рік випуску:

Розклад сеансів кінотеатру «Кінопалац»Розклад сеансів кінотеатру «Кінопалац ім. Довженка»Розклад сеансів кінотеатру «Копернік»Розклад сеансів кінотеатру «Планета Кіно IMAX»Розклад сеансів кінотеатру «Львів»Розклад сеансів кінотеатру «Сокіл»Розклад кінопоказів у Львівському палаці мистецтв (кінозал)

Лєшек Можджер у Львові

До Львова завітає Лєшек Можджер, що є одним із найвидатніших польських джазових музикантів сучасності. Це піаніст світового класу, невтомний експериментатор і оригінальний автор, котрий створив власну музичну мову.о Львова завітає Лєшек Можджер, що є одним із найвидатніших польських джазових музикантів сучасності. Це піаніст світового класу, невтомний експериментатор і оригінальний автор, котрий створив власну музичну мову.

Вистава “Спогад про Саломею”

Історія відносин Соломії Крушельницької та Йосипа Білинського. Вистава без антракту.

В основі сюжету історія взаємин видатної оперної діви Соломії Крушельницької та українського мецената Йосипа Білинського. У двох відомих українців було багато спільного, найголовніше #8211 любов до свого далекого народу. Вона часто поверталася у рідні краї думками та концертами, він #8211 віддавав всі статки на покращення там життя й підтримку культури. Але їхні долі переплелися лише у казці, такій, як ця вистава.

Творче та особисте життя Соломії Крушельницької є красивою, пісенною таємницею. Одна з її численних ролей #8211 Саломея, дочка Іродіади, яка отримала за танок голову святого. З легкої руки Оскара Уальда автор музичної драми Ріхард Штраус трактував цей образ як найяскравіший вираз любові та гріхопадіння людства. Можливо, між містичною біблійною дівчиною та молодою співачкою, яка у неї перевтілювалась, є зв#8217 язок не лише у схожості імен#8230

Лекція «Народження, весілля та похорон у кримських татар»

Лекцію прочитає кримськотатарський етнолог Ульвіє Аблаєва. Слухачі дізнаються, як у кримських татар проводяться обряди найважливіших життєвих подій #8211 народження дитини, суннету хлопців, весілля та похорону. Лекція відбудеться у суботу, 22 листопада, о 14-00 у приміщенні Першої львівської медіатеки за адресою вул. Мулярська, 2А. Вхід безкоштовний.

Громадська ініціатива «Крим SOS» та Офіс Ради Європи в Україні запрошують у Львові на другу лекцію із серії відкритих інтерактивних лекцій «Хто такі кримські татари?». З часів анексії Криму до Львівської області приїхало більше півтори тисячі кримських татар. Мета лекцій – познайомити львів’ян та гостей міста з культурою, історією та релігією кримськотатарського народу та сприяти міжкультурному діалогу та взаєморозумінню.

Фільм «Темніше ночі»

Покійна тітка їй залишає у спадок величезний старовинний маєток. Щоб не було нудно одній, дівчина перебирається в своє нове житло разом із подругами. Однак, на думку покійної тітки, головна цінність, яка дісталася від неї племінниці – розкішний чорний кіт на прізвисько Беккер. І треба ж було такому трапитися, що з необережності дівчат кіт гине. Відразу ж після цього починається низка подій, від яких кров стигне у жилах. Подругам належить дізнатися всі страшні таємниці, які приховував у собі великий старовинний будинок.

Оригінальна назва: Más negro que la noche

Режисер: Генрі Бедуелл

Країна: Мексика, Іспанія

Рік випуску:

Розклад сеансів кінотеатру «Кінопалац»Розклад сеансів кінотеатру «Кінопалац ім. Довженка»Розклад сеансів кінотеатру «Копернік»Розклад сеансів кінотеатру «Планета Кіно IMAX»Розклад сеансів кінотеатру «Львів»Розклад сеансів кінотеатру «Сокіл»Розклад кінопоказів у Львівському палаці мистецтв (кінозал)

Вечірка Disco 2000 @ Rafinad People

Ніч під найкращі хіти 2000-их від одного з кращих ретро-проектів Західної України- Star#8217 yo Gonibez

Тренінг «Стратегія особистого бренд-білдінгу»

Спеціалізований тренінг зі створення та управління особистим брендом. Якщо Ви не знаєте з чого розпочати створення особистого бренду і хочете дізнатись про те, як імідж та репутаія впливає на його становлення – реєструйтесь на тренінг у ЛАБ.

Менеджери всіх рівнів бізнесу, які прагнуть визначити свої конкурентні переваги та вибудувати стратегію особистого просування. Власники та керівники бізнесу, що хочуть створити потужний персональний бренд. Маркетологи, PR- та бренд менеджери, які прагнуть поглибити свої знання у сфері управління брендом.

Учасники тренінгу отримають:

#8211 базові знання про особистий брендинг

#8211 актуальний інструментарій для створення особистого бренду

#8211 практичні навички візуалізаціїї власну ідентичності

#8211 вміння ідентифікації та аналізу потреб цільової аудиторії

#8211 аналіз типових помилок у формуванні власного бренду.

Викладач: Оксана Чікало

Источники: http://ecoway.com.ua/vakans.html, http://www.ji.lviv.ua/n35texts/bourdieu.htm, http://v.lviv.ua/page/2?remove-post=93