6 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.

6 грудня 1913 р. «. диких докучань зі сторони тих, що все і всюди величають себе носителями культури. »

Вновь вашему вниманию – очередной обзор периодических изданий древнего Львова в коротких эссе за один день из жизни нашего города, будни сто лет тому назад от Бориса Будникова.

Львів готувався до церемонії відкриття пам’ятника галицькому політикові Францішеку Смольці, який було встановлено на сучасній площі Григоренка. Паралельно тривали інформаційні війни між національними громадами міста, що ми можемо наглядно побачити на сторінках часописів.

«Перед урочистостями. Останні роботи з упорядкування площі, на якій стоятиме пам’ятник Смольці, вже закінчуються. Кільканадцять робітників готують трибуну для промовців і щогли навколо пам’ятника. Більшість гостів приїдуть у неділю. Зранку в понеділок приїдуть міністри Гайнольд і Білінський. Оголошував про свій приїзд депутат Василько.

Також приїде син видатного парламентаря проф. Станіслав Смолька з Рудави поблизу Кракова.

Проїзд на площу Смольки [тепер – пл. Григоренка], за порозумінням з дирекцією поліції, дозволено виключно вулицею Костюшка, виїзд – вулицею Міцкевича [тепер – вул. Листопадового чину]. Прохід для піших – тільки за предявленням запрошення – також тими вулицями, доступ до будинків на пл. Смольки від 9 год. ранку бічними брамами, від вулиць Подлевського [тепер – вул. Гребінки] і Коллонтая [тепер – вул. Менцинського]. Головні брами будинків (Кооперативний банк і будинок Штроменґера) будуть зачинені. Особи, які спостерігатимуть за святкуванням з вікон, захочуть зайняти свої місця заздалегідь. Візки, які очікуватимуть на пасажирів, стоятимуть на вул. Подлевського, після чого їхатимуть попри будинок Кооперативного банку і від’їжджатимуть вул. Міцкевича» («Gazeta Wieczorna», s. 14).

«Разить їх синьо-жовта напись! Будинок, в якім поміщені школи “Українського Педаґоґічного Товариства”, лежить при улици Мохнацького [тепер – вул. Драгоманова] і має велику, в очи впадаючу синьо-жовту напись. Шовіністів-вшехполяків, читачів Słow-а Polsk-ого, дразнить ся обставина, що Українці у Львові мають свій шкільний будинок майже в осередку міста і то ще з синьо-жовтою написию і дали свому негодованю вираз в своїй ґазеті, обернувши по свому фарисейському звичаєви “кота хвостом”. Написали іменно в рубриці “Новинки”, що до редакциї дійшли жалоби кількох поважних осіб, що в будинку з синьо-жовтою написию стають в вікнах більші громадки дорастаючих дівчат, що поводять ся дуже невідповідно і то безпосередно в відношеню до прохожих. Злобна видумка! В часі перерв учениці бавлять ся на шкільнім подвірю під доглядом дижуруючих пань, а підчас науки в вікнах не стоять. О що иншого тут ходить. Треба іменно видіти, яким ненависним і злючим оком дивлять ся поважні і менше поважні польські патріоти зпід стягу Słow-а Polsk-ого на ту ненависну синьо жовту напись на будинку! Треба знати, кілько приходить ся нераз нашій молодіжи витерпіти ріжного рода диких докучань зі сторони тих, що все і всюди величають себе носителями культури серед нашого народа!» («Діло», с. 4).

«Пологи у трамвайному вагоні. В одному з вагонів міської електричної колії сьогодні зранку 19-річна служниця Марія Павелківна народила дитину чоловічої статі. Служба Рятункового товариства відвезла породіллю разом із немовлям до загального шпиталю» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Зворушаюча щирість. Спроваджено вчера на поліцию у Львові якогось старшого віком бідолаху з розбитою головою і помазаною болотом головою та одягом. “Як називаєш ся” – питає урядуючий комісар. “Яків Нєдзвєцкий, старий “хірус” (піяк) прошу ласки пана комісаря, то мене всі знають” – звучала відповідь. “Як батько називає ся на імя?” – “Не знаю, прошу пана комісаря”. “Де мешкаєш?” – “В шинку, прошу ласки пана комісаря”. “Підеш до арешту, щоби там протверезити ся” – кінчить комісар. “О, цілую ручки, дякую панови комісарови”, кликнув урадований і хитаючи ся поплентав ся на теплу постіль, вигукуючи на жидів-шинкарів» («Руслан», с. 3).

«Поліцейська хроніка. До помешкання Василя Маринця на вул. Гауснера [тепер – вул. Сковороди] вчора проникли злодії і забрали деякі дорогоцінності, одяг і т. д. завдавши йому шкоди на 250 корон.

Такий собі Ян Пєпшак, “директор” бюро вільних помешкань на вул. Хоронщизни [тепер – вул. Чайковського], взяв у Владислави Семкович 100 корон як заставу за надання посади у своєму бюро і зник зі Львова. Поліція зайнялася пошуком шахрая» («Gazeta Lwowska», s. 3).

06 декабря (23 ноября) 1913 года

Петербургский Листок

80-летие русского народного гимна.

(23-гo Ноября 1833 г.—23-го Ноября 1913 г).

Сегодня, 23-го Ноября, исполняется 80-летие русского народного гимна «Боже, Царя храни».

Народный гимн написан композитором А.Ф.Львовым.

Приводим некоторые весьма интересные данные по этому поводу, мало известные широкой публике.

До того как А.Ф.Львовым был написан известный всему миру гимн «Боже, Царя храни», у нас исполнялся гимн на слова Жуковского, но с музыкой английского гимна (мелодия Генделя).

«В 1833 г. граф Бенкендорф сказал мне, что Государь, сожалея, что мы не имеем своего народного гимна, и скучая слушать музыку английскую, столько лет употребляемую, поручает мне попробовать написать гимн русский»,—пишет в своих записках А.Ф.Львов.

А.Ф.Львов обратился по поводу текста к Жуковскому. Последний написал текст «Боже, Царя храни», который первоначально был Жуковским назван «Молитвой русского народа».

Долго Львов носился с мыслью написать гимн, пока его не осенила музыкальная мысль, и однажды вечером он написал «гимн в один присест».

23-го Ноября 1833 года в присутствии Царской семьи, во главе с Государем Императором Николаем Павловичем впервые в придворной капелле при участии хора капеллы и двух военных оркестров музыки был исполнен гимн «Боже, Царя храни». Выслушав гимн, Государь сказал «Еще».

По желанию Государя гимн был исполнен четыре раза. Затем Государь подошел к А.Ф.Львову, обнял его и, поцеловав, сказал: — Спасибо, спасибо, прелестно, ты совершенно понял меня!

25-го Декабря 1833 года гимн был исполнен в залах Зимнего дворца, а 31-го Декабря «Боже, Царя храни» был официально утвержден Государем Николаем Павловичем, как «русский народный гимн».

- ВАШИНГТОН. Председатель эмиграционного комитета Бердет внес вторично в палату представителей эмиграционный билль о грамотных, на который был наложен veto Тафтом. Билль требует от эмигрантов уменье читать и писать и до некоторой степени объясняться по-английски. Против билля восстали евреи, находя его слишком строгим для еврейских эмигрантов.

Будинок Гауснера #8211 перлина львівського ампіру

Львівський ампір переживає далеко не найкращі часи #8230 Зі #8221 свіжих #8221  прикладів #8211 обвал ліпнини і поступова руйнація будинку на розі вул. І. Гонти #8211 Краківська, 34. Більшість пам’яток цього унікального стилю у занедбаному стані і це докір нам, сучасникам #8230 Не зважаючи на це, та попри поважний вік ( понад 200 років ) і стан гідні взірці #8221 наполеонівського #8221 стилю й надалі прикрашають місто.

Будинок Гауснера на нинішньому пр #8211 ті Свободи 1 #8211 3 є одним з нaйкращих зразків архітектури стилю ампір у Львові.

Будинок зводився на кутовій ділянці на розі нинішніх пр #8211 ту Свободи і вул. Коперника в два етапи за проектом невідомого архітектора.

У 1809 #8211 1811 роках зведено його ліву частину ( будинок №1 від вул. Коперника ) та в 1821-1822 – праву частину ( будинок №2 ) на вул. Легіонів ( нині пр #8211 т Свободи ). Архітектор Ян Шульц реконструював будівлю у кін. XIX ст.

Замовником споруди була торгівельно #8211 банківська фірма #8221 Й. Гауснер та В. Віолянд #8221 ( звідси назва #8211 кам’яниця Гауснера ), а в 1845 #8211 1939 рр. власником будинку стало #8221 Кредитне товариство землевласників #8220 .

Відомі імена знаменитих мешканців Гауснера #8230 Коли у місто прибув ерцгерцог Карл Людвіг, львів’яни зустріли його розкішними феєрверками та факельною ходою по проспекту, а після урочистого прийому поселили його в цей будинок. Тут ерцгерцог мешкав з 1835 до 1855 рр. В 1930 #8211 х в будинку проживав над кінотеатром #8221 Палац #8221 граф Войцех Дідушицький #8230

Будинок створений під впливом віденської архітектури початку ХІХ ст. ампірний декор його головного фасаду вважається одним з найпишніших у Львові.

На фасаді розміщено скульптурні групи роботи Г.Вітвера ( “ Амур і Психея ” – у двох варіантах 1810 – 1811 рр ) та А. Шимзера ( “ Паріс викрадає Єлену ”, “ Еней рятує батька ” ). Над рельєфами розміщений фриз з головками путті. На рівні другого поверху розкріповок виступають балкони, які підтримують колони доричного ордеру та консолі у вигляді атлантів.

У кам’яниці № 3 до 1939 р. знаходився кінотеатр #8221 Palace #8220 ,  оздоблений декоративно #8211 символічними панно Фелікса Вигживальського. Саме сюди потрапляє одна з авіабомб у 1939 році #8230

Величезний будинок у міжвоєнну добу мав багато #8221 квартирантів #8221 #8211 товариство польських купців, торгівельно-промисловий заклад оптики та механіки Леона Аппеля, фотоательє #8221 Sztuka #8220 , кондитерська #8221 Mascotte #8220 , перукарня та магазин парфумів Стоїнського, ювелірна крамниця “ Бійон ”, магазини. зброї Дмитраха, квітів Старки, полотна та білизни Беєра #8230

У 1951 році в цьому будинку, що був значно пошкоджений в роки війни, надбудували четвертий поверх ( арх. М. Микула ), який повністю відповідав ампірному стилю будівлі.

З повоєнних років тут відомі крамниці “ Воєнторг ” і “ Культтовари ” ( “Фототовари” ), згодом – магазин спорттоварів, який проіснував донині #8230

Подорож у минуле: фотопрогулянка старовинним Львовом

Львів не залишає байдужим. Хтось любить це місто за численні атмосферні заклади, хтось за готичні собори або просто за бруківку і трамвайчики на затишних вуличках.

• Львів: усі визначні пам'ятки за 24 години

Львів'янин Микола Кравцов любить Львів за його цікаве історичне минуле. Про себе пише: Я архітектор - проектую середовище для комфортного життя людей. Інколи вистачає часу і на фотографію, і на графічний дизайн .

Ось коли знайшлося трохи вільного часу, тоді й народився проект Моменти з минулого Львова . Молодий архітектор пропонує здійснити цікавий екскурс у минуле різними місцями одного з найкрасивіших міст України.

Все почалося з того, що Микола Кравцов побачив кілька окремих фотографій американських міст і дуже вже закортіло йому зробити серію таких фото про славетне місто Лева, однак обов'язково із поясненнями до кожної фотографії, щоб було зрозуміло, чому раніше щось було інакше, чому і як це місце змінилося.

Адже такі світлини є непоганими ілюстраціями про те, як змінюється міське середовище з плином часу, каже автор.

Цікаво, що проект виник не одразу, а, як кажуть, по мірі надходження нової інформації. Тобто автор поступово знаходив фотографії, цікаві факти і завантажував на свій блог.

Це дало змогу отримувати багато відгуків і підказок з історії від багатьох людей саме на стадії роботи над проектом. Завдяки цьому автору вдалося розгадати, де були зроблені старі фото, за яких обставин, місця зйомки на яких були неочевидними та незрозумілими.

Подивімося разом, яким був Львів сто років тому.

Визначні пам'ятки Львова - будинок Гауснер і Віоланд , проспект Свободи

Цей будинок на початку ХІХ століття належав банківському дому. Він був одним із найгарніших у Львові. Ліва частина будинку (яка з вулиці Коперника, колись вона називалася Шерокєй) була збудована у 1809-1811 роках, права частина - в 1820-х.

Точне ім'я архітектора невідоме і донині, однак є відомості, що ідеї оформлення фасаду належать славетним львівським скульпторам Гартману Вітверу та Антону Шимзеру. В середині ХІХ століття будинок використовував Карл-Людвіг як власне помешкання.

Під час Другої світової війни будівлю зруйнували. Потім будинок Гауснер і Віоланд відбудовували, надбудовували четвертий поверх і використовували як житловий. Його функція не змінилася і донині.

Визначні пам'ятки Львова - вулиця Зелена

Вулиця Зелена у Львові - одна з найважливіших транспортних магістралей. У ХVI столітті мала назву Волоський Міст, тоді вона була торговим шляхом до Молдавії. А з 1676 року зустрічаємо в джерелах назву Зелена, адже проходила вона через численні гаї.

На фото видно, як у 1944 році радянські солдати беруть участь у бойових діях під час Львівсько-Сандомирської операції, саме завдяки їй Західну Україну та частину Польщі звільнили від німецьких військ. Оскільки операцію провели дуже швидко, відступаючі війська німців, хвала, не встигли підірвати замінований Львів.

Визначні пам'ятки Львова - Головна пошта, вулиця Словацького

Будівлю Головної Пошти побудували у 1887-1889 на ділянці, що колись належала греко-католицькій духовній семінарії. Нині це вулиця Коперника, а колись заради будівництва поштамтської споруди значно скоротили площу монастирського саду.

Проект будівлі реалізувала спілка архітекторів Людвіка Рамулта та Юзефа Цибульського. У 1918-1919 роках під час польсько-української війни Головна Пошта була значно пошкоджена.

А в 1922 році Еугеніуш Червінський реконструював будівлю. Тоді форму даху змінили на ту, яку ми бачимо нині.

Визначні пам'ятки Львова - статуя Діви Марії, площа Міцкевича

У 1861 році графиня Северина Бадені виділила кошти, щоб на площі встановили мармурову статую Діви Марії. З 1871 року ця площа стала називатися Марійською або Мар'яцькою.

А у 1904 році почали будувати пам'ятник Адаму Міцкевичу, тож статую Діви Марії перенесли на нове місце - там, де вона стоїть тепер. Саме через ці події у львівській історії можете почути фразу Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!

Визначні пам'ятки Львова - костел Святого Лазаря, вулиця Коперника

Костел Святого Лазаря збудований у 1620-1670-х роках. Разом із шпиталем Святого Лазаря костел розташований на пагорбі поруч із вулицею Коперника й оточений муром з усіх сторін.

Костел Святого Лазаря зачисляють до пам'яток епохи Ренесансу, будівля має кілька ренесансних шпитальних приміщень та елементи готики. Територія комплексу належить різним установам.

На фото на схилі нижче можете побачити криницю з двома кам'яними левами, колись ці велетні підпирали балкон старої львівської ратуші.

Визначні пам'ятки Львова - площа Міцкевича

На місці цього будинку у 1912-1921 році побудували прибутковий дім для найбагатшого львівського бізнесмена Йона Шпрехера.

На замітку: будинок був найвищим на той час.

Визначні пам'ятки Львова - головний залізничний вокзал

Одна з найкрасивіших архітектурних пам'яток Львова - залізничний вокзал, після завершення будівництва у 1904 році він був одноповерховим.

На фото цікаво порівняти сучасну будівлю зі спорудою столітньої давнини.

Визначні пам'ятки Львова - Палац Любомирських, площа Ринок

Палац Любомирських побудували в XVII столітті, на цьому місці знаходилися п'ять давніх кам'яниць. Палац є класичним прикладом бароко.

Із балкону Палацу Любомирських у 1941 році виголосили Акт відновлення Української держави. Після цього Гітлер одразу ж видав наказ знищити рух Бандери.

Визначні пам'ятки Львова - площа Галицька

Спершу тут була Галицька брама, наприкінці ХVІІІ століття її знесли. Потім почала формуватися площа, наступні сто років на площі облаштували базар.

Наприкінці ХІХ століття ряд будинків уздовж вулиці Валової знесли, натомість побудували сквер, а базар перенесли на сучасне місце, такою площа дійшла і до наших днів.

Цей будинок споруджено на місці кам'яниці, яка обслуговувала базар. Фото зроблене після 1902 року.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ:

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

Подорожуй з tochka.net на Facebook

Источники: http://bruchwiese.livejournal.com/277145.html, http://photo-lviv.in.ua/budynok-hausnera-perlyna-lvivskoho-ampiru/, http://travel.tochka.net/ua/7490-puteshestvie-v-proshloe-fotoprogulka-po-starinnomu-lvovu/#!