Вулиця Лисенка

Від Порохової вежі на Валах на схід прямує вулиця Лисенка, названа так 1945 року на честь видатного українського композитора Миколи Лисенка (1842-1912)

У зв'язку із появою стрільниці Куркового товариства, вулиця отримала назву — Стрільницька. Розрізняли дві частини вулиці: Стрільницьку Верхню і Стрільницьку Нижню. 1789 року було збудовано будинок Куркового товариства, котрий у значно перебудованому вигляді зберігся донині і має номер 23-a. 1871 року вулиця отримала офіційну назву Куркова від слова kurek (півень). Півень, символ пильності, служив емблемою Куркового товариства, нагадуючи про бойове минуле. В кінці XIX ст. також часом звали Вулицею Святого Антонія через Костел Святого Антонія, що знаходиться неподалік. За часів німецького окупаційного режиму в листопаді 1941 року вулицю перейменовано на Унґарштрассе ( нім. Ungarstraß e — Угорська) на честь союзників Німеччини у Другій світовій війні. 1944 року назву Куркова на короткий час повернуто, а в 1945 отримала назву Лисенка. На честь видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка.

Із середини ХІХ століття, коли її почали забудовувати, вулиця мала назву Стрілецька, бо тут була міська стрільниця, і Святого Антонія, адже неподалік розташований костел на його честь. Із 1871-го вулицю назвали Курковою на честь Куркового стрілецького товариства ( курек , тобто півень, був мішенню для стрільби, а потім став емблемою товариства). Під час німецької окупації вулицю назвали Унгарнштрассе (Угорська). Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм 1930-х і 1960-х років.

На розі з вулицею Винниченка на будівлі Інституту українознавства висить меморіальна таблиця, відновлена 2002 року, на честь співпраці видатного українського письменника та фольклориста Бориса Грінченка (1863-1910) з НТШ. На іншому розі в будинку №2 у 1990-х роках облаштували крамницю духовної літератури Свічадо , за радянських часів тут був гастроном, а за Польщі – ресторан Шлєкера та магазин рушниць Сарторі. Власником сучасної аптеки під №5 за Польщі був Мєчислав Фронд, у цьому ж будинку тоді була редакція газети Кур єр філателістичний . У житловому будинку №7 у 1950-1960-х містився ремонт взуття. У будинку №10 за польських часів була редакція часопису Театральна бібліотека , зараз тут на місці колишнього молочного магазину квіткова крамниця. У будинках №11 і №11-а наприкінці 1960-х у конструктивістському стилі надбудували верхні поверхи.

Під №12 розташована військова частина, за Польщі тут була міська та повітова комісія комплектації війська (військкомат). У будинку №14, де до 1939 року працювали Українська бурса, бібліотека Народного Дому та бібліотека Павліковських, за радянських часів була СШ №36 (1950-1960 рр.), тут також облаштували Кабінет рідкісної книги бібліотеки ім. Стефаника НАН. У будинку №14-б до 1990-х був опорний пункт правопорядку. В будинку №15/17 до 1939-го в палаці графської родини Дідушицьких була бібліотека, відкрита для громадського користування. За Радянського Союзу в будівлі розмістили штаб командування повітряних військ ПрикВО (тепер – ЗОК).

Між вулицями Лисенка, Короленка та Просвіти розташований скверик, у якому на місці пам ятника західноукраїнському письменнику-комуністові Олександрові Гаврилюкові, зведеного 1982 року, 8 травня 1994 року відкрили чудовий пам ятник Просвіті (на честь 125-річчя товариства) за проектом Василя Ярича. 2004-го мисливці на кольорові метали здерли бронзову таблицю на фасаді пам ятника. За Австрії тут була площа Францішканська, поляки називали цей скверик площею Гвардії Народової на честь своїх повстанців 1848 року, а від 1939-го це місце не має назви. У будинку №21 за Польщі було Державне видавництво шкільних підручників, зараз тут Львівський обласний бібліотечний колектор, а в 1950-х тут був четвертий районний відділ міліції та облкниготорг, у 1960-х у будівлі надбудували два поверхи.

Під №23-а в другій половині XIX століття в приміщенні міської стрільниці та прилеглому саду відбувалися надзвичайні за своїм значенням для українського національного відродження події. 1868 року тут організували перші установчі збори товариства Просвіта , а 10 березня 1869-го – перший у Львові Шевченківський концерт за участі провідних діячів українського руху в Галичині – Анатоля Вахнянина та Володимира Барвінського. Сучасну споруду стрільбища збудовано 1871 року. На подвір ї стрілецького товариства 1898 р. було встановлено бронзовий бюст польського короля Яна III Собєского, оборонця Львова від татар, а вже після Другої світової – погруддя Сталіна. Його знеслиі 1956-го, а рештки п єдесталу донині лежать під в їзними воротами. У приміщенні колишньої стрільниці за радянських часів до кінця 1990-х містився Спортивно-стрілецький клуб і Ансамбль пісні і танцю ПрикВО. На початок 2004-го будівля запустіла, тут планували розмістити чеське консульство, однак зараз у будинку мешкають люди, а міська влада планує облаштувати тут Музей визвольних змагань. У двоповерховій будівлі колишнього тиру стрільниці з 2005 року міститься телекомпанія Разом .

У будинку №29 із кінця 1980-х облаштували продуктовий магазин, а в будинку №33 у напівпідвальному приміщенні – кафе. Високо на горі, куди веде найтінистіша у Львові крута звивиста дорога, під №31 міститься дитяча лікарня ОХМАТДИТ , до 1939-го тут був санаторій каси взаємодопомоги хворих. Будинок №35 – єдиний на вулиці, повністю збудований за радянських часів (у 1970-х роках). У будинку №42 вже на початку ХХІ століття в стилі євро добудували останній поверх. За адресою Лисенка, №43 стоїть храм Івана Золотоуста Православної Церкви Київського патріархату, переданий цій конфесії та освячений 1992 року, тут також розмістили навчальний корпус Духовної семінарії. До 1939-го тут був монастир францішканок, потім у приміщеннях храму та суміжних будівель облаштували обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни, диспансер і відділення клінічної інфекційної лікарні. Поряд із церквою в 1970-х знімали знаменитий художній фільм Три мушкетери . В самому храмі в ті часи знищили стінопис і алебастровий вівтар, але, на щастя, збереглися унікальні вітражі, виготовлені в Мюнхені, які 1994 року відреставрували.

Назва на честь

Лисенка Миколи Віталійовича

Why?

Wikipedia is based on community contributions and financial donations.

The first part works amazing: people all over the world collaborating to create the world's largest encyclopedia.

The second part – well, it seems that people are not as cooperative when it comes to their wallets: Wikipedia's budget is very limited, resulting in a website that looks more like a private blog than the world's 6th largest site (I mean, images that open in a new page? Really?)

QuickiWiki allows people to access Wikipedia's content through a quicker and more modern interface, enhancing it with images, videos and more (How about being able to play the movie trailer from within the film's page?)

Hey! Aren't you stealing Wikipedia's work?

Quite the opposite. Wikimedia (the awesome people behind Wikipedia) have made all its content free and available to all humankind.

Actually, by using QuickiWiki you are reducing load from Wikipedia's servers and saving them money!

Лисенка, 6

Знаходження. Центр міста

• Газова плита
• Гаряча та холодна вода цілодобово
• Електрочайник
• Кабельне телебачення
• Постіль
• Посуд
• Мікрохвильовка
• Пральна автомат
• Сучасне автономне опалення
• Телевізор
• Холодильник
• Фен
• Праска

Ціна:  1 доба - 250 грн, 4-7 - 225, 8-11 - 200 грн/доба.

Вулиця Лисенка — вулиця у Личаківському районі Львова. Простягається від вулиці Винниченка до Лісної.

Квартира у Львові знаходиться позаду Порохової Вежі у 5 хвилин ходи до площі Ринок. 10-15 хвилин ходьби до Оперного театру.

№ 6 - Колишня чиншова кам'яниця, збудована у 1890-х за проектом Мавриция Зильберштайна. Співавтор будинку №  6 — архітектор Анджей Ґоломб

Вулиця Лисенка

ID: 1528

Опис

Вулиця Миколи Лисенка розташована на схід від середмістя між вул. Винниченка та Лісною . Вул. Лисенка включена до меж історичного ареалу Львова, на ній знаходиться 16 пам'яток архітектури. Довжина вулиці 1040 м. На початковому відтинку вулиця здійснює невисокий підйом, далі пролягає південними схилами гір Стефана та Вовчої (Змієвої ). Вулиця забудована переважно житловими будинками, окремі будівлі здійснюють медичну, освітню, сакральну та військову функцію. Від вулиці Лисенка відгалужуються з непарного боку вул. Гуцульська та Миклухо-Маклая. з парного – вул. Короленка. Заньковецької. Садовського.

Історія

До 1871 р. вулиця складалася з двох частин. До нинішньої вул. Заньковецької вона називалася вул. Стрільницькою (Strzelnicka. від Міської стрільниці перенесеної сюди наприкінці XVII І ст.), а подальший відрізок становив верхню частину вул. Св. Антонія (św. Antoniego ), яка піднімалася від костелу Св. Антонія нинішньою вул. Заньковецькою і повертала далі на схід. У 1871 р. обидві ділянки об’єднали в одну вулиці й назвали Курковою (Kurkowa ) на честь Куркового братства, яке діяло при Міській стрільниці. Під час німецької окупації у 1941–1944 рр. вулиця називалася Угорською ( Ungarnstrasse ). А у 1945 р. була перейменована на честь видатного українського композитора Миколи Лисенка (1842–1912).

Нижня частина вулиці належить до Галицького району, а верхня (від №№ 11 А та 12) – до Личаківського. Непарна частина вулиці Лисенка (від № 15 і вище) входить у межі Регіонального ландшафтного парку Знесіння .

На вулиці кілька ділянок суцільної забудови поєднуються з дисперсною. Нинішня забудова вулиці походить в основному з другої половини ХІХ ст. і першої половини ХХ ст. Більша частина вулиці обсаджена деревами, до вулиці прилягають масиви зелених насаджень: парк Стрільниці, сквер на колишній Францисканській площі (pl. Franciszkański ), сади Дитячої клінічної лікарні, колишніх палацу Дідушицьких та Францисканського монастиря.

Архітектура

вул. Лисенка, 1 (або вул. Винниченка, 24). Будинок споруджено у 1839 р. за проектами арх. Йоганна Зальцмана (Salzmann ) і Флоріана Ондерки (Onderka ). З 1912 р. будинок є власністю Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Крім НТШ зараз у будинку розташовані Бібліотека україніки Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника, відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича.

вул. Лисенка, 2–10. У 1800–1801 р. на частині ділянки що належала монастирю оо. Кармелітів Босих був збудований критий манеж та школа верхової їзди Юзефа Круппа (Józef Krupp ). Манеж простягався вздовж нинішньої вул. Лисенка. На місці манежу в 1890-х рр. було збудовано кілька орендних будинків за проектом архітектора і тодішнього власника ділянки Анджея Ґоломба (Gołąb ).

вул. Лисенка, 3-5. Будинки споруджені у 1840-х рр. за проектами арх. Йоганна Зальцмана і Флоріан Ондерки.

вул. Лисенка, 7. Триповерховий будинок збудований у стилі пізнього класицизму в середині ХІХ ст. Центральна частина чільного фасаду завершена трикутним фронтоном. В глибині подвір’я розташований триповерховий будинок-прибудова збудований у 1890-х рр.

вул. Лисенка, 12. Наприкінці XVII ст. на цьому місці було споруджено один із бастіонів оборонної лінії Яна Беренса. У першій половині ХІХ на цій ділянці розташовувалася частина торговиці сіна, а у 1850-х тут збудували військові казарми, які спочатку називалися казармами Сінного базару (Heumarktkaserne ), а потім казармами Франца Йосифа. Поруч у сквері на безіменній площі у 1981 р. встановили пам'ятник письменнику та комуністичному діячеві Олександрові Гаврилюку (1911–1941), скульптори Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, арх. Мирон Вендзилович. У 1994 р. у сквері між вулицями Лисенка, Короленка та Просвіти відкрили пам’ятник Товариству Просвіта з нагоди його 125-річчя (ск. Василь Ярич, арх. Микола Обідняк).

вул. Лисенка, 14. У 1907 р. фірма Івана Левинського збудувала за адресою Куркова, 14 бурсу (гуртожиток) для хлопців, з музеєм і бібліотекою Інституту Народний Дім , за проектом Олександра Лушпинського та Тадея Обмінського. Ця сецесійна будівля, стилізована під народну архітектуру, рясно декорована керамічними плитками та металевими елементами.

вул. Лисенка, 15. Колишній палац Дідушицьких, зараз військова частина. У 1856 р. граф Володимир Дідушицький купив земельну ділянку при вулиці Курковій, на якій колишній власник Е. Віняж ще у 1849 р. збудував віллу, яка знаходилась серед розлогого саду. Розробку планів перебудови вілли здійснював відомий львівський архітектор Вітольд Равський-старший. Перебудова і оздоблення палацу тривали до 1869 р. Протягом 1903–1904 проводилася в палаці добудова третього поверху за проектом архітектора Владислава Галицького. Після перебудови графиня Альфонсина Дідушицька влаштувала на третьому поверсі палацу картинну галерею. Після 1939 р. збірки палацу Дідушицьких увійшли переважно до фондів львівських музеїв та бібліотек.

вул. Лисенка, 17. Триповерхова орендна кам’яниця збудована у стилі історизму у 1895 р. (арх. Володимир Підгородецький та Якуб Баллабан). На поч. ХХ ст. сюди перевезли з Природничого музею (вул. Театральна, 18) Поторицьку бібліотеку ім. графа Володимира Дідушицького, яка нараховувала тоді 30 тисяч томів. Після 1939 р. фонди бібліотеки перенесено до Бібліотеки НАН України ім. В. Стефаника.

вул. Лисенка, 21. Чотириповерховий будинок, нижня частина якого споруджена у 1870-х рр. а третій і четвертий поверхи добудовані у 1960-х. За радянських часів тут створено Львівський обласний бібліотечний колектор, який працює донині.

вул. Лисенка, 23. Коли розібрали міські фортифікації, у 1789 р. Курковому братству відвели ділянку колишнього маєтку Чечевичів у яру під горами Вовчою та Стефана. Разом з вправами зі стрільби відбувались інші забави, і парк при Стрільниці став у ХІХ ст. улюбленим місцем для прогулянок. Зараз на території колишньої Стрільниці розташовані чотири будівлі. До стіни від вулиці прилягає перебудований будинок «старої» Стрільниці 1820-х рр. Трохи далі вглиб ділянки стоїть будинок «нової» Стрільниці споруджений у 1870–1871 рр. за проектом Йозефа Енґеля. Далі, в глибині яру між схилами гір Змієвої та Стефана стоїть двоповерхова будівля колишнього стрілецького тиру. Ліворуч від брами Стрільниці височіє триповерховий, на високому цоколі, житловий будинок збудований у стилі пізнього історизму в 1898–1899 рр. (архітектор Альфред Каменобродзький).

вул. Лисенка, 31. Нагорі стоїть будинок Охматдиту – Обласної дитячої клінічної лікарні, спорудженої у стилі функціоналізму в 1929 р. (арх. Адольф Каменобродзький).

вул. Лисенка, 34. Вілла збудована в 1889 р. у стилі історизму за проектом Івана Левинського та Яна Томаша Кудельського.

вул. Лисенка, 41. Колишній костел Св. Серця Ісуса і монастир Францисканок збудований в неороманському стилі у 1876–1888 рр. за проектом Юліана Захаревича. Головний вівтар, оздоблення балдахінів і хору були виконані із алебастру скульптором Л. Марконі і майстернею Л. Шімзера вітражі – мюнхенською фірмою Маєра. Зараз тут храм Івана Золотоуста і духовна семінарія УПЦ КП.

вул. Лисенка, 45. Архітектор Юзеф Каєтан Яновський спорудив у 1889–1990 неороманську капличку Божої Матері Неустанної Помочі ордену Кармеліток Босих (тепер – церква Св. Косми і Дам’яна УГКЦ).

вул. Лисенка, 47–49. У 1884-1885 рр. за проектом К. Пташека у неоренесансному стилі був споруджений невеликий двоповерховий шпиталь Св. Йосифа для невиліковно хворих. У 1900 р. поруч з ним за проектом, виконаним в бюро І. Левинського, був зведений ще триповерховий будинок для невиліковно хворих (госпіс). За радянських часів тут відкрили школу № 103 для дітей із розумовими вадами розвитку.

Інше

На місці більшої частини нинішньої вул. Лисенка, на думку Романа Могитича, проходила у XIV–XVII ст. межа між першим і другим міським ланами, а також старий шлях від міської торговиці, яка ще у ХІІІ ст. знаходилася в районі нинішньої площі Ярослава Осмомисла на схід – Горішній Глинянській гостинець. Тут розташовувалася оселя Під Винницями ( Pod Winnicami) від виноградників на південних схилах Знесінських горбів). Трохи далі при нинішніх вул. Заньковецької та Лісній була оселя Суха Воля (Sucha Wola).

Південні схили Знесінських горбів, захищені від холодних вітрів, приваблювали багатих міщан та шляхту, які будували тут свої маєтки та заміські оселі. Наприкінці XVII ст. дорогу перетнула оборонна лінія Яна Беренса (Jan Berеns). На початок ХІХ ст. вулиця була забудована в основному садибними будинками. В середині ХІХ ст. почали з’являтися дво-триповерхові чиншові кам’яниці. У 1910–1970-х рр. вулицею їздили одновагонні трамваї до підніжжя Високого Замку.

Джерела

Автор запису – Ігор Мельник

Источники: http://uamaps.net/zahidna-ukraina/lviv/vulici-ploshi-prospekti-zahidna-ukraina/%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F-%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BB%D1%8C%D0%B2i%D0%B2.html, http://www.quickiwiki.com/uk/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2), http://lviveurorent.com.ua/index.php/uk/nashi-kvartiri/odnokimnatni-kvartyry/69-lisenka-6, http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/?ci_objectid=1528